Багульник

Багульник — где растет, как выглядит, размножение, уход

Ботаническое название: Ledum.

Семейство. Вересковые.

Где растет багульник. Дальний восток.

Описание. Багульник — это что за растение? Вечнозеленый кустарник с округлой кроной высотой до 1 м., цветет с апреля по июнь. Листья узкие, темно-зеленые, до 4 см. длиной, ароматные, сильно пахнут хмелем. Нижняя сторона листовой пластинки и молодые побеги с рыжим или белым опушением. Цветки маленькие, белые. Цветущий багульник издает приятный аромат.

Багульник болотный — Ledum palustre

Широко распространенный вечнозеленый кустарник высотой до 1 м. Стебли прямостоячие, обильно ветвящиеся. Листья узкие, жесткие, темно — зеленого цвета. Поверхность листьев сверху глянцевая, снизу может иметь опушение. При повреждении листья и стебли издают резкий запах, так как содержат большое количество масел. Смола багульника болотного использовалась для изготовления ладана. Цветки собраны в большие ароматные зонтики.

Высота. Около 1 м.

Багульник уход

Багульник в доме — температура. Переносит широкий диапазон температур в период активного роста. В зимние месяцы желателен прохладный период покоя притемпературе не выше 10° С.

Освещение багульника. Он может расти в полной тени, полутени, но будет более плотным в месте с хорошим освещением без прямых лучей солнца.

Уход. Обрезайте кончики побегов молодых растений для поощрения ветвления. Крону взрослых растений прореживайте чтобы предоставить растению больше света и усилить циркуляцию воздуха. Старые растения можно омолодить с помощью кардинальной обрезки, однако рекомендуется удалять не более 1/3 ветвей за одну стрижку.

Выращивание багульника — грунт. Песчаный, суглинистый или глинистый с кислым рН. Багульник может расти в очень кислых почвах, торф, песок, компост из древесной коры или хвойная земля.

Подкормка. Молодые растения нуждаются в удобрениях, содержащих фосфор чтобы развить мощную корневую систему. Удобрения с высоким содержанием азота способствуют наращиванию зеленой массы, однако не стоит перекармливать багульник азотом – цветение будет более слабым.

Назначение. Багульник можно использовать на срезку — он долго не теряет свежести дома, в вазе, однако использовать его стоит с осторожностью из-за специфического запаха.

Время цветения багульника. Апрель – июль.

Влажность воздуха. Багульник домашний будет себя лучше чувствовать если его периодически опрыскивают.

Влажность почвы. Предпочитает влажную почву в любое время года.

Багульник посадка, пересадка. Молодые растения по мере роста – весной, каждый год, взрослые растения – раз в 2 — 3 года или просто смените верхний слой грунта.

Размножение багульника. Семенами, высеваемыми в феврале или марте. Всхожесть лучше у свежих семян, поэтому при наличии подходящих условий их высевают и осенью, сразу после созревания. Выходят они довольно медленно. Возможно также размножение полувызревшими черенками длиной 5 — 8 см., которые укореняют в июле — августе.

Вредители и болезни. Растения, которые не получают достаточного количества света могут стать бледными, имеют меньше листьев и вытягиваются в высоту, медленнее растут и не так обильно цветут. Под прямыми лучами солнца растение может вянуть, листья получают солнечный ожог.

Примечание. Листья и молодые цветущие побеги имеют вяжущее, потогонное, дезинфицирующее, мочегонное, слабительное действие. Летом растение выделяет в воздух эфирные масла из листьев, что может вызвать головную боль.

Гидропоника.

Подводим итоги — 7 секретов успеха:

  1. Температура выращивания: лето — 10 — 25° С, зима — желательно не выше 10° С.
  2. Освещение: переносит широкий спектр условий освещенности, но при выращивании в полутени форма куста будет рыхлой и вытянутой.
  3. Полив и влажность воздуха: равномерно увлажненный грунт в любое время года и высокая влажность воздуха.
  4. Обрезка: формирующая — регулярное прищипывание кончиков молодых побегов и обрезка лишней длины после цветения, санитарная — удаление старых и больных ветвей.
  5. Грунт: должен иметь кислый рН.
  6. Подкормка: весной и летом подкармливают минеральными удобрениями 2 раза в месяц.
  7. Размножение: стеблевыми черенками весной и летом, семенами — довольно долгий процесс.

Возможно, Вас также заинтересуют:

Остались вопросы — задайте их нам

Семейства растений по алфавиту

  • А — Б
  • В — Г
  • Д — Е
  • Ж — З
  • И — К
  • Л — М
  • Н — О
  • П — Р
  • С — Т
  • У — Ф
  • Х — Ц
  • Ч — Я

Наши группы в соцсетях:

Лучшая благодарность автору — кнопка поделиться

Багно звичайне

ТРАВНИК
А Б В Г Д Е Ж З І Ї
К Л М Н О П Р С Т У
Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я

БАГНО ЗВИЧАЙНЕ
багульник болотный
Ledum palustre —
вічнозелений розгалужений кущик родини вересових, 50—120 см заввишки. Молоді гілки рудувато повстисто опушені. Листки шкірясті, чергові, короткі черешкові, прості, цілісні, лінійні, з загорнутими краями; зверху темно-зелені, голі, зісподу — повстисті. Квітки двостатеві, правильні, білі або жовтаво-білі, у верхівкових зонтикоподібних щитках, на довгих тонких іржавих білих повстяних клейких квітконіжках. Плід — довгаста поникла коробочка. Цвіте у травні — липні.
Поширення. Росте розсіяно на Поліссі, зрідка — на Прикарпатті і в Карпатах у сирих і заболочених соснових, рідше — дубово-соснових лісах, на торфових болотах.
Заготівля і зберігання. Використовують траву (Herba Ledi palustris). Збирають однорічні пагони під час дозрівання плодів. Сушать під наметом або в сушарках при температурі до 40°С. Зберігають у сухому прохолодному приміщенні. Строк придатності —2—3 роки.
Сировина відпускається аптеками.
Хімічний склад. Трава Багна звичайного містить глікозид арбутин, флавоноїди, дубильні речовини, ефірну олію (до 7,5%). До складу олії входять сесквітерпеноїди ледол і палюстрол, цимол, геранілацетат та інші.
Фармакологічні властивості і використання. Препарати трави Багна звичайного мають спазмолітичну, відхаркувальну, потогінну, сечогінну, дезинфікуючу, подразну, заспокійливу та наркотичну властивість, розширюють судини і знижують кров’яний тиск.
Внутрішньо у вигляді настою Багно звичайне призначають як відхаркувальний і проти кашлевий засіб при гострих і хронічних бронхітах, трахеїтах, ларингітах, коклюші, при спастичних ентероколітах. Дає ефект використання Багно звичайне при бронхіальній астмі. В гінекологічній практиці Багно звичайне використовують як засіб, що підвищує тонус матки.
В зарубіжній і вітчизняній народній медицині, крім того, настій Багна звичайного вживають при туберкульозі легень, ревматизмі, подагрі, діабеті, дизентерії, скрофульозі, екземі і висипах на тілі.
Зовнішньо настій трави Багна звичайного використовують при укусах комах, набряках, відмороженнях, для лікування забитих місць, колотих і рваних ран, для посилення циркуляції крові в пальцях при занімінні (ендартеріїті) тощо.
Екстракт або відвар в олії закапують у ніс при грипі та риніті.
Хворим на бронхіальну астму рекомендується невелику кількість трави Багна звичайного тримати в спальному приміщенні.
Використовують траву Багна звичайного і як інсектицидний засіб.
Фармацевтична промисловість з трави Багна звичайного виготовляє препарат ледол, а з олії — гваязулен.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО— настій трави (2 столові ложки на 200 мл окропу) п’ють теплим по чверті склянки 2—3 рази на день; суміш трави Багна звичайного, підбілу звичайного і коріння алтеї лікарської у співвідношенні 1:2:2 готують як настій (2 чайні ложки суміші на 200 мл окропу) і вживають як відхаркувальний засіб по півсклянки 3—4 рази на день; настій (25 г .трави Багна звичайного і 15 г трави кропиви жалкої на 1 л окропу) по півсклянки 5—6 раз на день при бронхіальній астмі та як профілактичний засіб при коклюші і грипі.
ЗОВНІШНЬО — напар (1 частина свіжих квіток і трави Багна звичайного на 9 частин оливкової або соняшникової олії, настоюють 12 годин у духовці) закапують у ніс при грипі та риніті і втирають у болючі місця при ревматичному артриті; мазь (подрібнена трава Багна звичайного, коріння чемериці білої і розтоплене несолоне свиняче сало у співвідношенні 1:1:3, настоюють 12 годин у теплій духовці) втирають у шкіру при ревматизмі, ломоті, корості і вошивості.
Багно звичайне — дуже отруйна рослина! Необхідно дотримуватися обережності при заготівлі і не допускати передозувань при застосуванні.
Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник – академік А. М. Гродзінський.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *